До його пісень можна ставитися  по - різному: їх можна розуміти і не розуміти, їх можна сприймати й не сприймати, але байдужими до них не можна бути. Пісні були  продовженням його короткого й такого насиченого життя - в них билося його серце,  шаленів пульс, виявлявся характер, розкривалася та кричала душа. 
Вечір пам’яті Володимира Висоцького відбувся 26 січня за ініціативи вихованців гуртка журналістики в Палаці творчості дітей та юнацтва. Прихильники творчості Висоцького згадали пісні Володимира Семеновича про війну, про справжню чоловічу дружбу, про кохання, перегорнули сторінки його біографії, поділилися враженнями від почутого та побаченого.
Дорослі подумки повернулися у свої юнацькі роки, коли на всю велику країну зі всіх вікон звучав голос Висоцького, який нагадував про те, що нерозмінними є вічні людські цінності: справжня дружба, вірність, честь, мужність.
Ми, сучасні діти,  відкрили для себе Висоцького – поета, актора, талановиту людину -  і з великим задоволенням прослухали його  пісні: величні, ліричні, гумористичні.
І нічого, що людей на вечорі пам’яті  було небагато, адже сам Володимир Семенович завжди говорив, що його пісні розраховані на найкращих друзів, які слухають, розуміють, пам’ятають...
Вихованці гуртка «Юний журналіст»