- Почитай, - казала мені знайома дівчина про роман української письменниці Люко Дашвар «Молоко з кров’ю»,– Класна книжка.

- Так, так, почитай! Особисто мені дуже сподобалось, - підтвердила її подруга.

Ну, я й почитав. Мабуть, якби я був дівчиною, ця книжка мені б також полюбилась. Любовний трикутник. Події роману розгортаються довкола простої сільської дівчини Марусі та двох чоловіків, які її кохають.

Але, на мою думку, головною героїнею книжки все ж виступає не Маруся і навіть взагалі не людина – центральним персонажем роману є Дівоча Сила, яка просто в даному конкретному тексті прийняла подобу селянки. Махнула Маруся лівою рукою - чоловіки вже біля її ніг, махнула правою – в них ще й мову відняло. А все завдяки Дівочій Силі. Як на мене, саме про її дію так сподобалось читати знайомим дівчатам.

Спершу я вирішив, що подібний інтерес викликаний тим, що українське суспільство занадто далеке від гендерної рівності. Якщо жінкам іноді і вдається досягати керівних посад, то на побутовому рівні позиції чоловіків залишають набагато сильнішими. Тому й доводиться компенсовувати таку несправделивість хоча б творами сучукрліту.

Але ж як тоді бути з тоннами «дамських романів», які штампують американські та англійські майстрині слова? Виходить, що, незважаючи на значну розвинутість суспільства, в них все одно немає гендерної рівності?

Можливо, результатом цього є сама природа Дівочої Сили.

Так, ця сила потужна, але базується вона на жіночій красі. Ця краса доходить до піку в молодості, після чого починає повільно, але невідворотно в’янути. Боротьба за збереження цієї краси зарання приречена на поразку. На «війні зі зморшками» побудована вся індустрія косметичних засобів, але, щоб переконатись в неефективності кінцевого результату такої боротьби, достатньо поглянути на Аллу Пугачову та Таїсію Повалій. Навіть 30-річним жінкам вже важко змагатися за красою з дівчатами, а останніх через кілька років вже випередять в красі представниці ще молодшого покоління.

Тому «Girls Power», як називали її учасниці гурту «Spice Girls», є такою ж скороминущою, як і сам цей музичний колектив.

З чоловічою красою справи виглядають інакше. У 40-річного мужчини шанси сподобатись студентці набагато вищі, ніж у жінки, якій вже під 40, привернути увагу юнака. Плюс чисто фізично більша сила чоловіків, плюс багатовічні традиції патріархату – от і виходить, що гендерної рівності досягти дуже важко. В жодній з найпоширеніших релігій світу Бог не є жіночої статі.

А головне, що наслідки гендерної нерівності є сумними не тільки для представниць прекрасної статі. Видатний англійський письменник Джон Фаулз в романі «Волхв», описуючи яскравий вияв жорстокості під час Другої світової війни, зазначає, що подібне могло трапитися тільки в світі, яким правлять чоловіки. Цікаво, скільки ще потрібно воєн та часу, аби усвідомити це?