ІІІ Зимова Студреспубліка. Команда майбутнього.

Виклик українського прийдешнього!!!!

Разом нас багато, а толоки з того мало…

         От вже зима – це час для роздумів, коли ми у своїх теплих домівках та в черговий раз дивимося «Сам вдома», «Іронію долі» чи концерт «95 кварталу».  Справді краще тихо сидіти вдома на кухні когось за щось лаяти. Винні контролери, викладачі у вишах, суспільство, а коли розпочинаєш розпитувати, а що ТИ робиш для змін, чітка відповідь: «Нічого? А що я один зроблю… От піду прапорцем помахаю!»  Справді нас майдан навчив збурюватися, але це згодом скотилося до простої маргіналізації цього дійства. Ми не навчилися головного ДІЯТИ, чітко складати план дій, який нас буде прямувати до спільної мети. Вже зараз складена дика «українська мрія» – виїхати за кордон та згодом тих «нещасних» в Україні вчити, що їм робити з країною з якою дана особа поспішила виїхати. Як не дивно українці за кордоном (можливо, як будь-які емігранти) навчилися об’єднуватися та захищати свої права на відмінну від нас.

         Пригадую «підприємницький майдан» – явище унікальне за своєю суттю. Справді ці відчайдухи прагнули змін і готові до дій та усі були згуртовані заради спільної мети. Там не стояли за політичним чинником, хоча деякі політичні сили підтримали дану ініціативу, котра не народилася в чиновницьких кабінетах, а прийшла з народу. Пліч-о-пліч я бачив бабць, які голосують за комуністів, та молодь, яка підтримую ВО «Свободу». Україна повільно прямує кудись, як видно в правильному напрямку.

Ми маємо навчитися працювати разом, я завжди пригадую наразі таке забуте слово – «толока».

         Толока – це давня наша традиція, коли в українському селі збиралися для термінових робіт (збирання врожаю, вирубування лісу, спорудження будинків), а також для громадських (будування церков, шкіл, читалень, доріг тощо). Забули… Згодом толока стала ще однією повинністю для селян-кріпаків, але після скасування кріпацтва знову відродилася у своєму початковому значенні.

Дивно те, що роки колективізму зробило нас, українців, більшими індивідуалістами, ніж ми були раніше. Попри приказку «Гуртом легше батька бити», ми зажди її протиставляли іншій: «Моя хата скраю, нічого не знаю…» Яка стала лейтмотивом років нашої незалежності. Потрібно було починати з родини – вона є головною ланкою суспільства. Українська сім’я завжди відігравала важливе місце у суспільства, вона оспівувалася поетами, так вона була традиційною, але в ній зберігався українським код, який творив майбутнє. Сильна родина-команда, яка складалася подекуди з 10 та більше осіб… 

         Командна гра, яка творить майбутнє… Чи змогли пожежники рятувати життя без злагодженості? Ні… Чи зміг би Юрій Гагарін полетіти в космос без цілої плеяди вчених? Мабуть, ні… Чи змогли японці створити країну майбутнього (навіть з дотаціями американців тощо) без вікової традиції згуртованості? Ні…

         Це лише роздуми в голос, якщо хтось зацікавився та бажає з усією Україною взяти участь у створенні «Команди майбутнього». Чекаємо на ІІІ Зимовій Студреспубліці в Карпатах, який відбудеться наприкінці лютого.

 P.S. Детальніше про ІІІ Зимова Студреспубліку в Карпатах:

http://www.studrespublika.com/news/text_news.php?id=1632

Он-лайн реєстрація:

http://www.studrespublika.com/vmgo/zsr/zsr10reg.php

Обговорення на форумі:

http://www.studrespublika.com/forum/viewtopic.php?t=3074