Молодь — соціально-демографічна група, відокремлена на основі сукупності вікових характеристик і особливостей соціального стану

Молодість як певна визначена фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов’язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного ладу, культури та властивих даному суспільству закономірностей соціалізації.

Сучасна молодь довше навчається в школі та, відповідно, пізніше починає самостійне трудове життя. Ускладнилися й самі критерії соціальної зрілості. Початок самостійного трудового життя, завершення навчання та набуття стабільної професії, одержання політичних прав, матеріальна незалежність від батьків, вступ у шлюб і народження першої дитини — усі ці події, які в своїй сукупності надають людині почуття повної дорослості, та відповідний соціальний статус настають не одночасно, й сама їхня послідовність і символічне значення кожного з них неоднакові в різних соціальних прошарках. Звідси й дискусії навколо хронологічних, абсолютних вікових границь: нижню границю молодості встановлено між 14 і 16, а верхню — між 25 і 30 роками та навіть пізніше.

Не менш важливим, аніж подовження періоду молодості, є ускладнення самого процесу соціалізації. Формування особистості молодої людини здійснюється сьогодні під впливом декількох відносно автономних соціальних факторів, найважливішими з яких є: сім’я (родина), школа, спільнота однолітків (молодіжні організації, різноманітні неформальні, стихійні групи та співтовариства), засоби масової інформації. Вже сама численність цих інститутів і засобів впливу надає особистості, що формується, значно більший ступінь автономії від кожного з них окремо як ніколи в минулому. Організація виховання і навчання молоді за віковим принципом підсилює цю вікову гомогенність, сприяючи виробленню специфічної «молодіжної» самосвідомості і стилю життя («субкультури»).

Прискорення темпів громадського життя спричиняє підвищення ролі і значення молоді в суспільно-політичному і культурному житті. Справа не стільки в абсолютному зростанні чисельності молодих людей, скільки в мінливих соціальних умовах. Чим вищий темп техніко-економічного розвитку, чим швидше обновляються знання, умови праці та побуту, тим помітнішими стають соціально-культурні розходження між поколіннями. Нові проблеми та події штовхають на пошуки принципово нових рішень і критичну переоцінку минулого досвіду.

Становище молоді в Україні

Молодими громадянами в України є особи віком від 14 до 35 років.

Держава визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді.

3 початку 1991 року до початку 2006 року чисельність молоді України скоротилася на 766 тис. чоловік — з 16173,5 до 15407,5 тис. чоловік. Проте частка молоді серед усього постійного населення України зросла — від 31,3 % до 33,0 % за той самий період внаслідок пришвидшених темпів скорочення чисельності всього населення. У містах України на початку 2006 року проживало 10 927,0 тис. молоді, у сільській місцевості — 4 480,5 тис. чоловік.

Наразі молодь характеризується наступними кількісними й якісними показниками:

- юнаки та дівчата віком від 14 до 35 років становлять 15 407 522 осіб — приблизно третина усього населення країни;
- 70 % молоді мешкає у містах, 30 % — у селах;
- близько двох мільйонів молодих сімей, із них близько 600 тис. мешкають у сільській місцевості;
- 100 тис. осіб офіційно зареєстрованих безробітних;
- 2 709 161 студентів, які навчаються у 340 вузах І-IV рівнів акредитації;
- близько 5 % молоді беруть участь у громадському русі;
- молодь — це активний учасник громадського життя суспільства;
- найбільш активна демографічна група;
- молодь — це третина економічної активності населення.

За даними соціологічного опитування, проведеного Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді в червні 2007 року, лише третина респондентів у віці 14-35 років задоволена рівнем своєї освіти. Кожен десятий — незадоволений, а кожен четвертий відповів «швидше ні, ніж так».

Дві третини молодих громадян у віці 14-35 років хотіли б мати вищий рівень освіти. Серед основних мотивів — можливість влаштуватися на більш престижну роботу (34 %), можливість більш високого заробітку (34 %), а також можливість зробити гарну кар’єру та особиста потреба у постійному підвищенні рівня освіти (по 24 %).

Майже половина (47 %) працюючої молоді працює не за фахом. Серед основних причин - відсутність вакансій, незадовільні зарплати та умови праці.

Протягом 2006 року серед осіб, що були клієнтами служби зайнятості, чисельність випускників середніх загальноосвітніх шкіл становила 20,6 тисяч, професійно-технічних закладів освіти - 22,0 тисячі, вузів — майже 47 тисяч. Працевлаштовано усього 31 тис. випускників. Серед них — 7 267 випускників загальноосвітніх шкіл, 8 589 випускників професійно-технічних закладів освіти, 14 858 випускників вузів.

За даними соціологічного опитування, проведеного Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді в червні 2006 року, для молодих людей найбільш привабливими є професії юриста (42 %), бізнесмена, підприємця (37 %), банківського працівника (32 %). Одночасно спеціальності, на які зростає попит на ринку праці, мають невисокий рейтинг серед молоді: фермер, фахівець у галузі сільського господарства (5 %), інженер (9 %), працівник торгівлі (11 %), вчитель, викладач (14 %). Відповідно, на думку молоді, ці професії не можуть і забезпечити успіх у житті. Великий відсоток молоді — 30,4 % - вважає привабливою професію лікаря, та лише 23,3 % вважають, що ця професія приносить успіх. Одночасно, за інформацією Державної служби зайнятості, на ринку праці в Україні не вистачає медичних працівників, учителів, продавців як продовольчих, так і непродовольчих товарів тощо. Аналіз глибинних інтерв’ю з керівниками приватних рекрутингових кампаній свідчить, що серед клієнтів з вищою освітою найчастіше до них звертається молодь із юридичними та медичними дипломами.

Станом на 1 вересня 2008 року серед загальної кількості українських безробітних більше 30 % становила молодь у віці до 35 років.

Становище молоді в Європейському Союзі

У період з 2000 по 2020 рік група людей у віці 15-24 років зменшиться до 11 % усього населення Європейського Союзу.

Державна молодіжна політика

Державна молодіжна політика — це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.

Завдання державної молодіжної політики

Головними завданнями державної молодіжної політики є:

- вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;
- допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;
- залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;
- надання державою кожній молодій людині соціальних послуг з навчання, виховання, духовного і фізичного розвитку, професійної підготовки;
- координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю.

Принципи державної молодіжної політики

Головними принципами державної молодіжної політики є:

- повага до поглядів молоді та її переконань;
- надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема;
- правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку;
- сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Державна молодіжна політика поширюється на громадян України віком від 14 до 35 років незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об’єднання молодих громадян.

Напрями державної молодіжної політики

Головними напрямами державної молодіжної політики Україні є:

- розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;
- забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;
- створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні та відтворенні навколишнього природного середовища;
- формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;
- охорона здоров’я молоді, формування у неї глибокої потреби духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які забезпечують здоровий генофонд народу України.

Державна молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України.

Формування молодіжної політики

Державна молодіжна політика формується та реалізується шляхом:

- прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію державної молодіжної політики;
- проведення у Верховній Раді України щорічних слухань про становище молоді та підготовки доповіді з цього питання Верховній Раді України, Президенту України;
- діяльності в органах державної влади та управління усіх рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді;
- створення соціальних служб для молоді та підготовки соціальних працівників;
- розробки та реалізації державних цільових програм з питань молодіжної політики;
- виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян, заінтересованих у роботі з молоддю;
- утворення спеціальних фондів.

Державна молодіжна політика в Україні є пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави і здійснюється:

- в інтересах молодої людини, суспільства, держави;
- з урахуванням можливостей України, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді.

Джерело: Молодіжна правда