В нашому місті є багато пам’ятників. Є стандартні Богдану Хмельницькому і Леніну, Франку і Тарасу Шевченку. Є оригінальні, типу погруддя митрополита Володимира, глави УПЦ МП. Є чудові пішка-афганець та черепаха. Монументів у нашому місті досить багато. Але, як на мене, Хмельницькому не вистачає ще як мінімум одного – пам’ятника контрацепції.

Жодних фалосів чи інших речей, які можна трактувати як порнографію. Я б зробив його у вигляді двох рук, що тягнуться одна до одної, мов у заставці телефону „Нокіа”. Або у вигляді обіймів чоловічої та жіночої фігур. На постаменті напис: „Контрацепції та її винахідникам в усьому світі від хмельничан”. Хоча можна, мабуть, втілити цей монумент якось краще, зрештою, я не скульптор і висловлюю тут лише власні суб’єктивні думки.

Пам’ятник я би поставив на площі перед кінотеатром Шевченка або на залізничниму вокзалі. Думаю, там би він виглядав взагалі класно, як, приміром, монумент Остапу Бендеру на вокзалі у Жмеринці. Цілком можливо, що пам’ятник контрацепції привернув би до нашого міста увагу туристів не тільки з України, але й з-за кордону.

Пишучи цей текст, я вже бачу, як частина читачів морщить від нього носа. Але, як на мене, поява більш-менш якісної та надійної контрацепції настільки полегшила життя людства, що ці засоби заслуговують на вшанування. Я не знаю достеменно, якими були норми пристойності у стосунках між неодруженими чоловіком та жінкою півтора століття тому, але, судячи з творів Тургєнєва, Достоєвського та інших класиків, норми ці були вельми жорсткими – складається враження, що поцілунок у губи дозволявся лише незадовго до одруження, а почуття закохані виливали, переважно, в таємних листах один до одного. В творах цих письменників подібний стан речей описується як цілком природній. Навіть якщо вони перебільшили суворість норм, думаю, значна доля правди все ж залишається.

Звісно, можна пояснити ці правила людей з минулого такими абстрактними речами, як честь, мораль, вихованість. Однак ці поняття мають дивовижну здатність змінюватись. (Приміром, як було підмічено в одній книзі по психології страху, якби на початку 19 століття хуліган сказав у Вашу адресу криве слово, ділом честі було б викликати його на дуель, і, якщо не пощастить, і хуліган виявиться більш вправним воїном, загинути. Ігнорування образи означало б безчестя. Дякувати Богу, тепер честь ставиться до подібних ситуацій дещо ліберальніше).

Тому, як на мене, в основі тодішніх жорстких норм поведінки закоханих лежав цілком виправданий страх „суспільства без презервативів” перед небажаною вагітністю та венеричними захворюваннями. Страх, який і породив честь та мораль, покликані обмежити сексуальні контакти до створення сім’ї. Особисто мені також здається, що саме цей страх сприяв поширенню у багатьох релігіях заборони дошлюбного сексу. І саме протизаплідні засобі в ХХ столітті зробили людей більш вільними.

Однак пам’ятник контрацепції необхідний не тільки для її вшанування. Справа в тому, що отримана свобода виявилась настільки великою, а Україна настільки не підготованою до неї, що тепер від жорстких норм минулого перегин пішов в іншу сторону.

Ось лише кілька цитат з популярних в нашій країні пісень останніх років:

Чем выше любовь,

Тем ниже поцелуи

Виагра “Поцелуи”

Любий, кохай мене,

З ранку до ночі, з ночі до ранку.

Любий, кохай мене,

Кращої в світі не знайдеш коханки!

SMS „Любий, кохай мене”

Ты прости разговоры мне эти.

Я за ночь с тобой отдам все на свете.

Евгений Белоусов «Девчонка-девчоночка»

Ты дари мне любовь

Не уставая до утра

Arash и Анна Семенович “На моря”

Но в свои лет 16, много узнала она:

В крепких мужских объятьях

Столько ночей провела

Руки вверх «Чужие губы»

Всі ці музичні твори активно крутились по FM, і, відповідно, їх слухали (і слухають) мільйони людей.

Секс-мотиви лізуть на нас звідусіль: з біг-бордів на вулиці, з радіо у маршрутках, Інтернету та TV вдома. Кліпи багатьох груп буквально перенасичені еротикою. Але при цьому за останні років десять я чув лише одну пісню, в якій би згадувалось про протизаплідні засоби:

Этим вечером на рэйве, про подругу не забыв,

Покупаешь в автомате для себя презерватив

Русский размер „Ангел дня”

В продукції інших представників поп-культури при всій їхній сексуальній відвертості на тему контрацепції накладено табу. Так само вона не згадується і в більшості еротичних фільмів, які я бачив. Таке враження, що творці масової культури вважають протизаплідні засоби чимось неестетичним та брутальним і тому не згадують про них.

Відповідно у споживачів цієї культури (переважно, дітей перехідного віку) формуються уявлення типу: секс - це кльово, а без контрацепції можна й обійтися.

Так само мало згадують про контрацептиви у розмовах з молоддю вчителі, викладачі та рідні батьки.

Як наслідок всього цього, один з моїх друзів невдовзі після закінчення школи одружився „по зальоту”, одна з подруг приблизно в цьому ж віці стала „матір’ю-одиначкою”, а дві однокласниці мого молодшого брата Андрія зробили аборти ще до закінчення 9 класу.

...Загалом, цікаве поняття – пам’ятник. Від слова „пам’ять”. Тобто, вважається, що кількатонна глиба бетону, металу чи обох цих субстанцій одночасно допоможе людям не забути про щось важливе. (Так само герої „Ста років самотності”, коли в них масово почала зникати пам’ять, прибили в центрі свого міста табличку з написом “Бог є”). І це, мабуть, правильно, без пам’ятників ми б дійсно забули те, чого забувати не можна, швидше, ніж з ними.

Навіть якщо в Україні і вдасться суттєво зменшити експансію сексуальної тематики в масовій культурі та виховати більш свідому в інтимному плані молодь (що навряд чи станеться в найближчі роки), інстинкт розмноження подолати все одно неможливо. Надто вже сильно він розвинутий. Тож, на мою думку, якщо хоча б одну людину пам’ятник контрацепції змусить вчасно згадати про протизаплідні засоби і тим самим вбереже її від небажаної вагітності чи хвороби, такий монумент варто ставити.