От і закінчився черговий рік. Повернулись із форумів, тренінгів, семінарів, шкіл лідери студентського самоврядування та громадських організацій, насичені новою інформацією, емоціями, враженнями, бойовим духом та з десятками нових друзів у вКонтакті.

Але що ж слідує за багатоденними, багатогодинними дискусіями? Чому декларовані та із криком дискутовані форумними ночами наміри не втілюються в життя?

В Україні з часів отримання незалежності було створено тисячі молодіжних організацій, було розвинене студентське самоврядування, що успішно інтегрувалося з ГО. Безліч ГО створено при політичних партіях.

Багато суб'єктів громадських молодіжних формувань одночасно є членами декількох структур, а тому все молодіжне середовище перетворилося на всеукраїнську мережу. Із розвитком науково-технічного прогресу, комунікація між українським та й, взагалі, світовим активом перестала бути проблемою. Все інтенсивніше стали проводитися заходи, що збирають активістів з усієї країни і зарубіжжя.

Постає питання: чому МИ, проникнуті однією метою, бажаючі змін та знаючі, яких саме, НІЧОГО НЕ РОБИМО?! Чого ми боїмося? Чому лінуємося?

Чого чекаємо? Чого насправді хочемо?

Я останнім часом при кожній нагоді із всеукраїнським активом намагався піднімати дану проблему. І зробив деякі висновки.

1) Особисті амбіції лідерів. Звичайно, що кожній людині характерний егоїзм, і в умовах недостатності ресурсів він починає переливатись у ворожнечу з конкурентами. Основною метою стає не результат, а декларація першості. Знаючи про амбіції колег, ніхто не хоче зробити перший крок, чекаючи, що, користуючись спільними заслугами, партнер займе омріяне крісло.

2) Неадекватне сприйняття людьми співпраці з політичними колами. Логічно, що політика не залишається осторонь активних суспільних процесів, але, зважаючи на брудність нашої політики, її присутність у громадській діяльності розвиває паранойю та розбрат у колі активістів.

Незахищена молодь або дітки "пузатих таточків" із захватом беруться маніпулювати громадськістю чи заради егоїстичного майбутнього, чи просто тому, що так виховали, як раба власного капіталу чи статусу.

Через це і тикаємо один на одного, звинувачуючи в політичній заангажованості, чекаючи підвоху.

3) Погана співпраця з бізнесом. Дивно, але чи то бізнес не доріс до співпраці з молодіжними лідерами, чи лідерам нічого запропонувати. Мені все ж віриться, що серед нового покоління бізнесменів є ті, які на брудному шляху до лідерства все ж зберегли ідею правового суспільства і готові допомогти в побудові європейської держави.

4) Поверхневість, корисливість "борців за молодь". Останнім часом тренінгова діяльність для багатьох студентських лідерів стала просто роботою, яку хочеться просто відбути. З появою "грантоїдів" сильно знизилась якість розвиваючих заходів, а основною метою ії організаторів стало відмиття коштів. Багато заходів проводяться для "галочки".

Ще раз хочу закликати об'єднувати зусилля!

Для прикладу простий підрахунок: на Україні можна виділити 200-300 всеукраїнських молодіжних лідерів рівномірно розподілених по регіонам. Логічно, що регіональні друзі цих людей також є лідерами, просто в їхніх приоритетах вищою на даний час є регіональна діяльність. Таких друзів по регіонах думаю набереться в кожного по 20-30, а враховуючи самоврядування - то й 100. У кожного з останніх також є безліч контактів та друзів, до того ж самоврядування мають необмежений вихід та серйозний вплив на студентство, що вимірюється тисячами в кожному регіоні. Отримуємо 5-10 тисяч активістів, поєднаних мережами, здатних комунікувати в режимі реального часу та оперативно реагувати, а також маємо сотні тисяч молодих людей, які можуть бути задіяні. Враховуючи вплив цих людей на власні сім'ї - маємо мільйони!..

Чого не вистачає? Широкого плану дій, стратегії, коцепції, ідеї. Не вистачає фінансування, хоча його і не можливо знайти без ідеї та виконавців. Виконавці є, просто через свої дріб'язкові амбіції, вони не можуть об'єднати зусилля. Проблем у поширенні інформації не існує, і ситуація нагнітається вже до абсурду, а ми все буркочемо та пристосовуємось... Можливо, ще не з'явився харизматичний лідер або спонсор, якому спочатку потрібно донести наміри!..

Сподіваюся, що цією краплею внесу вклад у досягнення тої критичної маси свідомості або донесу наміри, або...

Чекаю ваших думок щодо цього питання.

З повагою,
Член Колегії ВСР при МОНУ від Хмельницької обл.
Олексій Жмеренецький