Ось і настала осінь... Про спекотне літо залишилося лише море спогадів, які гріють душу щоразу, як я в них поринаю, а спогади ці, скажу вам, неабиякі – це спогади, що полонять розум і змушують почуватися щасливою, це спогади про дні, в яких я відкрила для себе новий світ – світ Пласту, світ таборів, світ однодумців, світ до нестями насиченого часу, світ, в якому відчула себе своєю.

У Пласт я прйишла в жовтні минулого року, про саму організацію знала дещо давніше з захопливих розповідей друзів, з яскравих фото їхнього часопроведення, з багатьох публікацій в інтернеті. Та в нашому місті осередку на той момент ще створено не було. Проте одна невтомна ентузіастка вирішили відродити Пласт і на Хмельниччині, отже – привіт, подруго, ти в Пласті.

Почалося все для мене щотижневими сходинами, я все більше взнавала про Пласт, про його історію, про його сучасність. Моїм очам відкрився новий простір – люди, які знають чого вони прагнуть житті, які вміють насичено і цікаво проводити час, знаходити застосування власним здібностям, досягати мети, творити цю країну.

Зі сходин я здобула теоретичну інформацію про практичне пластування, але з кожним днем наростало бажання нарешті поїхати на пластовий табір, взнати яке воно – життя серед природи, відчути на собі ті емоції, поспівати під гітару біля нічної ватри, варити власний харч в казані на вогнищі, спати в наметі, жити без комунікацій, проте в гармонії з природою. Я чула про всю цю романтику таборового життя від друзів, проте чи зможе те, що я чула, зрівнятися з тим, що я це прожила? Ні, цього не передати, це потрібно відчути.

Ось і настало літо, в кінці червня мене очікувало моє перше випробування, мій перший досвід, мій перший табір… Це був окружний виховно-вишкільний табір «Берег ріки», що проходив на теренах Вінничини. Одразу хочу подякувати їм за теплий прийом, за неймовірний табір, за прекрасні враження Станиці Вінниці Пласту.

Ітак, я на таборі. Поки все для мене нове і незрозуміле, йде розтаборування, ставлю намет, задоволена посмішка.

Далі було ще веселіше…

Перше вставання – вилітаємо з наметів (саме так, вилітали) під швидкий рахунок бунчужного, всі сонні і мало розуміємо, що коїться, проте одразу повертає до реальності ранкова руханка.

Перші чергові на кухні – ну де ще, як не на таборі, ви будете так їсти? Одразу скажу, що це була смакота, бо оцінити всю прекрасність харчу можна лише в таборових умовах і тоді, коли він зготовлений на вогні, своїми ж руками.

Таборові роботи – ось саме тут мені стали в нагоді знання піонірки, які змогла здобути на сходинах на протязі року. За допомогою линви і деривини ми виготоляли стіл, браму, дошку оголошень і ще безліч речей, які полегшать життя на подальші дні в таборі. Копали – ох, скільки ми копали J - ями для утилізації відпадків, лятрини, кухні.

Кожен день був розписаний і жодної хвилини пластуни не залишалися без роботи. Найбільше я полюбляла гутірки – мудрий провід люб’язно ділився своїми знаннями з піонірки, пластових патронів, куховарення, шиття, самозарадництва (ніколи ту гутірку не забуду J ), співи, сигналізації і т.д.

А скільки ми провели цікавих теренових ігор! І партизанили лісом, і шукали в ніч на Купала викрадену стійкову (про стійкування далі розповім), і бродили молочними шляхами, і виковували різні цікаві завдання від проводу!

Провід взагалі виявився неймовірно творчим – чого вартий лише був придумний ними «Шкарпетковий день», таборовики виконували різного роду завдання, але з неодімнною участю в них власних шкарпеток, на вечірню ватру тоді, до речі, було fashion-шарпетко-show, де юнаки і юначки презентували власну фантазію, яка лише могла залізти в їхню світлу голову, щодо того, як можна файно одягатися.

Справді кольоворим спогадом залишився в моїй пам’яті боді-арт! J Кожен пластун отримав листок, на якому було вказано, якою тваринкою він стане на найближчу годину. Ми взялись за фарби і активно почали одне одного розмальовувати. З мене, скажу вам, їжачок вийшов ще той, яскравий такийJ Далі ми по своїх гуртках презентували вистави з участю тих тваринок, кумедно тоді вийшло, ніколи не забуду.

Окрім ігор і забав були присутні такі невід’ємні пластові ритуали, як відкриття і закриття дня (таборовики одягають пластові одностої, шикуються, під підняття хорунжими прапору, якщо це відриття, співають гімн Пласту, чи під зняття зі щогли хорунжими прапору, якщо це закриття, гімн закарпатських пластунів, дізнаються про всі новини), стійкування (щоночі пластуни охороняли табір за графіком, моє перше стійкування було з третьої до п’ятої ночі зі ще одним пластуном, ось це романтика була…), а алярми які були! Алярм – це тривога на таборі, про яку всі взнають зі свистом свистка, але добре собі, коли тривога навчальна і вдень, а ось коли вона посеред ночі і в одностроях? Уявляєте собі, спите ви мирним сном і тут чуєте свисток бунчужного, який диком голосом кричить : «Алярм!!!Алярм!!!», чи «Алярм в одностроях!!!». І ви схоплюєтеся в спальнику, шукаєте однострій, швидко його одягаєте, а голова то сонна, і швидко вилітаєте з намету, бо на таборі одним з ключевих моментів є дисципліна, а отже маєте встигнути одягнутися і під рахунок «Десять, дев’ять...», куди ще тим пожежникам братися! J

Кожен таборовий день завершувався нічною ватрою, навколо якої таборовики сідали в коло і співали під звуки гітари різних пісень. Неможлвио передати ті відчуття, ту романтику, той спів, ті емоції...

Та відчути це може кожен сам, якщо прийме для себе рішення долучитися до цієї групи ентузіастів, до пластової родини, до насиченого і цікавого світу.

Тут можна знайти різного роду тобори, до яких лише душа лежить:  спортивні, морські, з повітроплавання, мистецькі, лижні, альпіністичні, археологічні, кінні, екологічні.

Цього ж літа мені пощастило відвідати мандрівний табір «Підйом з переворотом», де ми підкоювали славетні Горгани і мали дводенний сплав річкою Стрий. Мандрійвний табір – це взагалі окрема сторінка Пласту, з наплечником вирушати в мандри, підкорювати все нові вершини і тим самим перемагати самого себе.

Що ж, друже, моє літо пройшло неймовірно: я познайомилася з багатьма надзвичайно цікавими людьми, сповна відпочила, отримала гору вражень, незамінний досвід в житті серед природи, наситила власний час до максимуму!

Можливо, і ти хочеш відчути, що таке пластове життя? Дізнатися, що таке Пласт? Провести СВОЄ ВЛАСНЕ таборове літо? Познайомитися з цікавими людьми?

Що ж, тоді я запрошую тебе до знайомства.

Друже, Пласт чекає на Тебе!

Ілона Кащук