Життя як кіно

Лі Страсберг (1901-1982) – це американський кінорежисер, який у 1969 році заснував у Нью-Йорку інститут акторського мистецтва. Серед інших, цей навчальний заклад закінчили Аль Пачіно, Роберт де Ніро, Міккі Рурк, Алек Болдуін та Мерлін Монро. Для останньої Лі Страсберг став близьким другом, і вона заповіла йому більшу частину своєї спадщини.

Навчання в інституті проводилось за власною методикою Лі Страсберга, що базувалась на системі Станіславського. За нею актор, виконуючи роль, повинен чітко знати відповідь на такі запитання:

- Хто твій персонаж?

- Які його взаємовідносини з іншими героями?
- Чого хоче твій персонаж?

- Де відбуваються події?

- Що передувало даній сцені?

Прикметно, що методика Лі Страсберга була оцінена і в СРСР. На стіні інституту в рамочці висить лист від видатного актора і головного режисера головного радянського театру – «МХАТу» – Олега Єфремова, в якому цей митець просить надіслати йому відео з практичним курсом розробленої методики.

Народився Лі Страсберг у селі Буданові, що на Тернопільщині.

Кілька років тому я, разом з друзями, відкрив для себе сайт castles.com.ua, і ми почали активно подорожувати Україною, намагаючись побачити якомога більше напівзруйнованих архітектурних пам’яток ще до того, як вони розваляться повністю. Побували ми і в Буданові. Біля цього селища - замкова гора, а на ній – замок, на території якого розташована психіатрична лікарня. Через дорогу – старовинний цвинтар, над його могилами можна зустріти гарні пам’ятники. Із замкової гори відкривається мальовничий краєвид на Буданів та його околиці.

Мабуть, в таке село добре приїжджати на вихідні до бабусі, але чи добре там постійно жити і працювати, я не знаю. Власне, та й де там працювати, якщо тільки Ви не Інтернет-фрілансер, котрий вирішив зайнятись даун-шифтінгом? Хіба що в психлікарні чи у школі (що, в принципі, не так вже й відрязняється одне від одного).

Найближчим до Буданова райцентром є Теребовля. Можна спробувати влаштуватись на роботу там і ганяти на неї кожен день із села, але, наскільки я зрозумів, в Теребовлі з роботою теж не так, щоб аж дуже добре. Я знаю двох людей з цього міста: хлопець працює у Львові, а дівчина – в Івано-Франківську. Зате в Теребовлі також є замкова гора, замок, мальовничі околиці, ще й кілька храмів та монастир на додачу.

Цікаво, як би склалася доля Лі Страсберга, якби, коли йому було 7 років, його батьки не емігрували в Америку? Можливо, він став би сільським вчителем і навіть заснував би при школі театральний гурток, який ставив би вистави спочатку до Різдва та Пасхи, а після 1939 року - до Новорічної ялинки та чергової річниці Великої Жовтневої революції. А може, він би просто займався сільським господарством, став колгоспником і прожив важке, але достойне поваги життя трудівника аграрного сектору.