„Рожевий слоник” – глюк чи територія свободи?
Ні для кого не секрет, що інтернет давно став одним з головних джерел інформації, способів розваг та спілкування, особливо для молоді. А для творчої молоді всесвітня павутина має ще одну важливу перевагу – можливість презентувати результати своєї діяльності для широкого загалу.
Щоб видати поетичну збірку чи влаштувати власну фотовиставку, доведеться витрачати зусилля та кошти. Та чи прийдуть, побачать, куплять, прочитають, оцінять – це ще ті питання. З інтернетом все набагато простіше. Існує чимало мистецьких сайтів різного рівня, де „вивісити” свої твори, будь то проза чи поезія, живопис чи фотографія, музика чи відео, значно простіше. Та й побачить її значно більше людей, причому географія тут необмежена.
Пропонуємо читачам інтерв’ю із автором та розробником відомого українського творчого порталу „Рожевий слоник” Анатолем Кукулою зі Львова.
  
Анатолю, можеш пригадати, скільки часу існує портал творчості без рамок „Рожевий слоник”?
Важко сказати. Перша версія сайту була запущена 2003 року. Потім був редизайн. Активно проект почав розвиватись з 2005року, це була третя версія. В грудні 2008 я запустив нову інтерактивну версію сайту.

Чому він так кумедно називається?
Є кілька легенд. Кожен може обрати собі ту, яка йому більше подобається.
Легенда номер один. Рожевий Слоник з’явився в середовищі львівської творчої молоді, яка іноді вживала легкі наркотики, і був символом канонічного „глюку”. І коли в мене виникла ідея створити цей проект, то назва прийшла сама, мовляв „роби сайт хоч про рожевих слоників”.
Легенда номер два. Рожевий Слоник – символ розуму, краси і свободи в древньоіндійських вченнях .
Легенда номер три. Проект створений під час мого лікарняного. Від високої температури і ускладненого дихання в мозку заблокувались деякі рецептори і замість програмістського порталу було створено творчий. І коли я запустив сайт, мені він сподобався, але від грипу мене в цей момент знудило.

В назві сайту звучать слова „без рамок”. Невже дійсно немає жодних обмежень?
Творчість на сайті не має жодних обмежень. Наголошую – ТВОРЧІСТЬ. На початку проекту, коли почали надходити твори, я зрозумів, що я не вправі вирішувати, що публікувати, а що недостойне публікації. Потім подумав і зрозумів, що насправді це ніхто не вправі вирішувати. Тут рамок бути не може. Це ж творчість.

Чи легко було втілити ідею в життя?
Запустити легко, а от „просунути” проект важко. Чесно скажу, я вперше виступив з віршами на одному заході, щоб прорекламувати проект. Організатори не хотіли просто прорекламувати, і я таким чином викрутився. Пам’ятаю, як я тоді старався. Робив собі репетиції, працював з текстом до найменшої паузи.

Ти сам пишеш. Чи не стало це поштовхом до створення порталу?
Ні. Я не писав вірші чи прозу, коли створював сайт. Мені цікаво було створити хоч якийсь свій портал в вебі. Писати я почав кілька років пізніше, і то не одразу почав викладати свої вірші на „Слонику”.

Скільки користувачів в середньому відвідує портал за день зараз, і яка ситуація була на початку його існування?
Зараз це 200-300 людей, раніше 100 було за щастя. Але я вважаю, що це мало.

Приблизно скільки авторів та з яких міст розміщують свої твори на „Слонику”?
Зараз зареєстровано понад 540 авторів, активних – 100. Географія вражає, до речі. Охоплена ціла Україна. Пишуть наші люди з Польщі, Росії та навіть США і Канади. Пишуть також з Білорусії. Але основна маса – це Львів та Київ.

Крім поезії та прози, які ще види творчості можна публікувати на Слонику?
На слонику є багато рубрик: картини/ілюстрації, кіно/фільми, мистецькі фото, мистецькі чутки, публіцистика, критика, музика, драматургія, театр, подкасти, переклади, книжки, відео-арт, новини, афіша. Якщо є група людей, яка буде творити новий вид творчості, я одразу створю нову рубрику! Наприклад, рубрика «переклади» так і створилась, на замовлення.

Чи співпрацює „Слоник” з іншими творчими інтернетними та „неінтернетними” проектами?
За свою історію „Слоник” співпрацював з багатьма веб-ресурсами, також допомагав інформаційно багатьом мистецьким подіям. Зараз ми співпрацюємо з соціальним журналом „Просто неба”. Ми їх „піаримо”, а вони нам – сторінки в журналі. Також розміщуємо в себе посилання на аудіо записи літературних вечорів львівської кав’ярні „Кабінет”. „Слоник” завше відкритий для співпраці. Я вважаю, що для загального успіху консолідація зусиль необхідна.

На твою думку, творчість в інтернеті конкурує чи співпрацює з так би мовити творчістю „живою”, більш традиційною (книжки, виступи в живу і т. п.)?
Думаю, вона доповнює і допомагає, а також розширює її. Живий виступ дає можливість інтерактиву автора і публіки, це ж дає інтернет. Але в інтернеті твір побачать більше людей і зі всіх куточків Землі. Також питання автору в інтернеті можна задати анонімно.
Книжки – класно, але зараз часто вірші обираються згідно відгуків в вебі. Та й знайти конкретний твір в інеті легше, ніж в книгарні чи бібліотеці. Та й опублікуватись тут легше.
Інтернет створює можливості творення зовсім інших, нових, видів мистецтва, можливих, тільки в ньому. Це, наприклад, нет-арт або вигадана провокаційна полеміка автора з своїм альтер его. Це, наприклад, гіпертекстові поеми, і т.д., і т.п. Інтернет - це також свобода, як і творчість.

Чи плануєш якісь акції в найближчому майбутньому?
Ми робили слем (так звана поетична битва, учасники якої за обмежений час мають продемонструвати не лише поетичні, а й артистичні здібності, використовуючи театральні прийоми, епатаючи публіку і т.п., в якості журі виступають глядачі – авт.), робили акцію в „Кабінеті”. Акції вийшли вдалими. Людей завше приходило, що не всі влазили, це ж не інтернет. Публіка залишалась задоволеною (звичайно, ті, що таки потрапили). Але акції забирають багато сил та часу, а зараз, на жаль, криза, тому вільний час забирає додаткова робота, а не культурне життя. Можливо після кризи щось зробимо, або коли спонсори знайдуться. Ідей в мене в голові завжди більш, ніж достатньо.

Чула, що нещодавно відбулася презентація оновленої версії „Слонику”. Які вона має переваги порівняно із попередньою?
Нова версія була потребою часу. Це так званий Web2.0, коли інтернет стає ще більш інтерактивним, ближчим до користувача. Можливостей для творчості стало набагато більше, рамок стало менше.
Розмовляла Олена Кравчук

P.S. До речі, можете провести такий експеримент. Введіть у пошуковій системі „Google” слово „творчість”. Як правило, другу зсилку, після Вікіпедії, вона видає на „Рожевий слоник”. Отак-от!
І ледь не забула! Адреса сайту slonyk.com. Заходьте, дивіться, читайте. Може і ви захочете стати „слоником”.

Джерело: газета “Подільські вісті”