20-річна Яна Боднарчук грає в молодіжному театрі «Дзеркало Всесвіту» вже третій рік. Для неї ця справа є дуже важливою, адже сприяє самовираженню та розвитку особистості, знайомству з цікавими людьми.


Що чи хто тебе привело у театр?

      Перший раз я прийшла на кастинг у театр «Дзеркало всесвіту» ще у 11-му класі. Пройшовши його, під кінець від Івана Леонідовича пролунало запитання: «чи будеш ти встигати приділяти достатню увагу цьому заняттю?» Тоді часу було дійсно мало — готування до зовнішнього тестування, вступу до університету, саме навчання, різна громадська діяльність і танці. Саме тому, із смутком на душі я відмовилася від участі у молодіжному театрі. Після довго блукала осіннім парком, занурюючись кожним кроком в опале листя, але отямившись від розчарування, посміхнулася і пообіцяла собі, що таки втілю давню мрію грати на сцені! Минув рік, у мене почалося студентське життя, а з ним і нові турботи! На одному із університетських заходів, по збігу обставин (хоча я називаю це дивом!), я познайомилася із Євгеном Деєм, який на той час був актором омріяного мною аматорського театру! Він запропонував мені пройти кастинг, і хоча я спершу відхиляла пропозицію, мотивуючи шаленою завантаженістю першого курсу, але він майже силоміць змусив хоч спробувати.То було моє друге намагання. Завдяки Жені я все ж наважилася, а завдяки Кроплісу І. Л. я маю можливість грати у театрі «Дзеркало всесвіту» вже три роки.

В яких виставах береш участь?

      «Калігула», «Пісня пісень», «Покоївки», «Шантрапа», «Пуримські гостинці», уривок «Любов і зрада по Проскурівськи», концертні номери. Взагалі, мої ролі часто змінюються, тому цей перелік не постійний.

Улюблена роль?

      Розумієш, це як запитати у матері хто її улюблена дитина. Звичайно, іноді якась біль до душі, а якась взагалі не розуміється, але загалом подобаються усі. Залежить від настрою та внутрішнього стану! Сум, задумливість та непорозуміння із собою – «Калігула», дитяча мрійливість та безтурботність – «Пісня пісень», шаленість та бажання повеселитися – «Шантрапа» і т.д. Зараз намагаюся зрозуміти ким є Соланж із вистави Жана Жене «Покоївки». Адже режисер дав мені цю роль у парі із Тетяною Оцалюк, яка грає уже досить вправно. Тому, потрібно не копіюючи відчути Покоївку саме по своєму. До того ж, на початку я була у ролі Клер, тепер враження, ніби дивлюся на виставу навиворіт!

 

Чим є для тебе театр?

- Саме гра у театрівідіграє велику роль для мене, настільки, що я навіть не хочу уявляти себе без нього! Театр – то інша, паралельна реальність, в яку потрапляючи, і сам стаєш іншим! Мені подобаються дві цитати щодо цього. «У кожної людини під капелюхом – свій театр, де розгортаються драми, часто більш складні, ніж ті, що даються в театрах.» (Карлейль Т.) та «Актор стає собою тільки тоді, коли зображає іншого.» (Еміль Кроткий). Погодься, в житті насправді все набагато складніше! Кожного дня ми надягаємо безліч масок, бажаючи бути собою, в той же час тамуємо справжні почуття! Отримуючи будь-яку роль, ти розкриваєш частинку власного «я», можливо й мізерну, непомітну, невластиву зазвичай! Тобі дозволено проявляти агресію та біль, сарказм та іронію, сльози та відчай, безглуздість та дивакуватість, стервозність та зухвалість, при цьому ти не зраджуєш власним моральним принципам і не слухаєш пліткиспиною… До того ж, важко спрогнозувати яким чином відбуватимуться події навколо, ким ти станеш через 10 років, ба навіть - рік! А на сцені, у твого персонажа, все розписано по репліках, мізансценах, виходах, автор вистави/режисер ще й визначив хід життя від початку до завершення!..Можна продовжувати ще довго:)

Чи допомагає гра в театрі в житті, якщо так, то чим?

- Частково відповідь охопило попереднє питання. Граючи в театрі, я самовиражаюсь і розвиваюсь, знайомлюся з цікавими людьми, із нетерпінням чекаю будь-якої прем’єрної вистави у місті, щоби її відвідати. Чим більший досвід ролей – тим більше фраз почутих і відчутих на сцені маю можливість переносити «за поріг» театру!

Ще чимось в житті займаєшся?

- Звичайно, як інакше! Громадська діяльність та самовдосконалення, фотографія, танці (12 років стажу в народному ансамблі), подорожі, вироби своїми руками, вигадки, спілкування із незвичайними людьми!

Де навчаєшся?

- Навчаюся на третьому курсі Хмельницького університету управління та права, здобуваючи освіту у галузі юриспруденції.

- Чи думаєш пов'язати майбутнє з театром?

Як казав хтось із мудрих: «навіть найвідоміші спочатку не знали, куди їм прямувати! ». Час покаже, а моя любов до театру говорить сама за себе!