Їжак – активна, енергійна тварина з чудово розвиненим нюхом і слухом, які у нього навіть гостріші, ніж у лисиці, вовка, кішки або собаки. Зір у їжаків дуже поганий, вони бачать лише те, що знаходиться у них біля носу. Саме ніс допомагає тварині орієнтуватися у навколишньому середовищі. Іноді кажуть, що їжак «бачить носом». До речі, ніс у їжака завжди вологий, адже якщо повітря вологе – то їжаку краще і приємніше розпізнавати різноманітні запахи.

Коли їжачки народжуються,  їх надійно оберігає мама – їжачиха, а вже у віці всього семи тижнів їжачки починають самостійне життя. Кожен їжачок знаходить собі територію, де він «сам собі господар», за виключенням періоду коли в нього з’являється потомство. Але так як їжак живе у лісі сам, то в нього є всі можливості зустрітись з небезпекою. Під час небезпеки їжак скручується клубком, надійно ховаючи шию, мордочку і черевце, які вкриті м’яким смухом. Навіть доросла людина (одягнувши рукавиці) не може його розгорнути, оскільки тварина сильно напружує м’язи. Згорнувшись у клубок, їжак почуває себе у безпеці під прикриттям гострих голок. Та не від усіх ворогів тварина може захиститися таким чином. Наприклад, хитра лисиця скочує їжака у воду, де він одразу змушений розгорнутися.

А ось отруйних змій їжаки не бояться. Вся справа в тому, що отрута змій їм не страшна. Отрута гадюк діє на їх організм слабко, так само як і миш’як, ціанистий калій, сулема, опій, синильна кислота. За даними одного з дослідів, тварина витримала дозу токсину, яка здатна умертвити кілька тисяч людей.

Підготував

Микола Тютюнник