Під час нещодавнього відвідування Грузії мене, окрім привітності тамтешніх стражів порядку, масштабів будівельних робіт у населених пунктах та темпів ремонту доріг між ними, вразила та доброзичливість, яку проявляють грузини до українців. "Звідки ви? З України? О! Так ви ж наші брати!" - часто чув я у розмовах з місцевими мешканцями. У різних варіантах таке твердження повторювали люди з усіх куточків країни. Мені було дуже приємно це чути, поки в поїзді до Тбілісі я не поговорив з однією грузинкою бальзаківського віку.

Аналітика проекту "Літня Студреспубліка-2010" (який проводить громадська організація з одноіменною назвою) від уродженця міста Хмельницького, магістра богослов'я Люблінського католицького університету (Польща), психолога (також експерта) усіх проектів ВМГО "Студреспубліки" та друга організації, отця Антонія (в миру Антон Рудий).

Опубліковано з сайту Студреспубліки (www.studrespublika.com) з дозволу автора.

         От вже зима – це час для роздумів, коли ми у своїх теплих домівках та в черговий раз дивимося «Сам вдома», «Іронію долі» чи концерт «95 кварталу».  Справді краще тихо сидіти вдома на кухні когось за щось лаяти. Винні контролери, викладачі у вишах, суспільство, а коли розпочинаєш розпитувати, а що ТИ робиш для змін, чітка відповідь: «Нічого? А що я один зроблю… От піду прапорцем помахаю!»  Справді нас майдан навчив збурюватися, але це згодом скотилося до простої маргіналізації цього дійства. Ми не навчилися головного ДІЯТИ, чітко складати план дій, який нас буде прямувати до спільної мети. Вже зараз складена дика «українська мрія» – виїхати за кордон та згодом тих «нещасних» в Україні вчити, що їм робити з країною з якою дана особа поспішила виїхати. Як не дивно українці за кордоном (можливо, як будь-які емігранти) навчилися об’єднуватися та захищати свої права на відмінну від нас.

Перетин східного кордону

Виїзд

Медовий місяць я з дружиною та братом провів у Середній Азії, разом з ішаками. Тривав цей медовий час дійсно місяць, а не тиждень, як у значної частини українських молодят, але іноді доводилось економити. Так, наприклад, жили ми переважно не в готелях, а в наметі, а добирались до Узбекистану з України не літаком, а потягом „Харків-Ташкент”.

Вийшло так, що до 26-ти років єдиною іноземною країною, в якій я встиг побувати, була Молдова, та й то, провів я там не більше п’яти годин, а тут ми одразу збирались відвідати екзотичні Киргизію, Узбекистан та Казахстан. Можете собі уявити моє хвилювання.

Але, мабуть, найбільше я хвилювався через зустріч з Росією.

ессе

У рамках святкування Дня Соборності української держави в міському Центрі по роботі з сім’ями, жінками та дітьми «Родинний дім»  22 січня 2009 року було проведено пізнавально-розважальну програму “Величний день єднання”. В святкуванні взяли участь 70 чоловік, були запрошені студенти Хмельницького кооперативного коледжу при Хмельницькому кооперативному торгово-економічному інституті та студенти торговельно-економічного коледжу КНЕУ.