От вже зима – це час для роздумів, коли ми у своїх теплих домівках та в черговий раз дивимося «Сам вдома», «Іронію долі» чи концерт «95 кварталу».  Справді краще тихо сидіти вдома на кухні когось за щось лаяти. Винні контролери, викладачі у вишах, суспільство, а коли розпочинаєш розпитувати, а що ТИ робиш для змін, чітка відповідь: «Нічого? А що я один зроблю… От піду прапорцем помахаю!»  Справді нас майдан навчив збурюватися, але це згодом скотилося до простої маргіналізації цього дійства. Ми не навчилися головного ДІЯТИ, чітко складати план дій, який нас буде прямувати до спільної мети. Вже зараз складена дика «українська мрія» – виїхати за кордон та згодом тих «нещасних» в Україні вчити, що їм робити з країною з якою дана особа поспішила виїхати. Як не дивно українці за кордоном (можливо, як будь-які емігранти) навчилися об’єднуватися та захищати свої права на відмінну від нас.